Ukrainian Primary Care Cardiovascular Association

WebMedFamily.Org

Электронный научно-популярный журнал про семейную медицину

Гормональна терапія має більше переваг над ускладненнями при ранньому початку ...  

Гормональна терапія (гт) залишається найбільш ефективним способом боротьби з симптомами менопаузи, такими як вазомоторні розлади  і атрофічні зміни в сечостатевих шляхах, що знайшло своє відображення в останньому оновленні рекомендацій з підтримки загального здоров'я жінки в середині життя, які були випущені International Menopause Society. Оскільки співвідношення ризик-користь гт у жінок в перименопаузальному періоді помітно відрізняється від такого у більш старших жінок в постменопаузі, гт повинна бути індивідуалізована і підбиратися виходячи із симптомів та необхідності профілактики, а також особистого і сімейного анамнезу, результатів обстеження, переваг і очікувань жінки. Вирішення питання про гт має бути частиною загальної стратегії, спрямованої на підтримку здоров'я жінки в пери-та постменопаузі, яка також повинна охоплювати рекомендації щодо здорового способу життя, а саме, харчування, фізичної активності, відмові від куріння і безпечного рівня споживання алкоголю.

Поряд з описом фізіологічних змін, які відбуваються в організмі жінки в середині життя, документ починається обговоренням різних чинників, що сприяють цьому, а також наступних ефектів у вигляді збільшення маси тіла та ожиріння, при цьому робиться акцент на відсутності доказів того, що гормональні зміни сприяють збільшенню ваги.

Крім розгляду останніх даних про можливі ризики гт, в рекомендаціях також обговорюються переваги гт щодо профілактики різних пов'язаних з старінням захворювань. Відносно жінок, які починають гт приблизно під час менопаузи, накопичуються дані про корисність первинної профілактики остеопоротичних переломів, ішемічної хвороби серця і про зниження загальної смертності. Нові дані і повторний аналіз попередніх досліджень з урахуванням віку жінок показує, що у більшості жінок призначається за чіткими показаннями гт має велику кількість потенційних переваг, а ризики невеликі, якщо лікування починається, поки з моменту менопаузи ще не пройшло багато років.

Серед найбільш корисних аспектів нових рекомендацій експерти називають уточнення рівня ризику розвитку злоякісних новоутворень на тлі гт. Зокрема, в документі йдеться, що підвищення ризику раку молочної залози при гт менше 1 випадку на 1000 жінок за рік використання, що приблизно відповідає ступеню підвищення ризику через таких факторів, як малорухливий спосіб життя, ожиріння і споживання алкоголю, або навіть нижче . Цікаво, що в дослідженні women's health initiative (whi) взагалі не вдалося показати збільшення ризику раку грудей в тій групі, де жінки отримували тільки естрогени. Це змушує задуматися про можливу роль в розвитку цього злоякісного новоутворення гестагенного компонента.

Ще одна важлива частина рекомендацій стосується асоціацію між гт і різними кардіологічними ризиками, проте інформація в цій області залишається обмеженою. Найбільша кількість протиріч залишається відносно відповіді на питання, чи запобігає  гт серцево-судинні захворювання, якщо жінки починають її досить рано, тобто, до досягнення 60-річного віку і до закінчення 10 років після менопаузи.

 Якщо виходити з даних whi, гт не тільки не ефективна в цьому відношенні, але і може бути шкідливою при більш пізньому початку. Проте, переважна більшість даних дозволяє припустити наявність протективного ефекту при ранньому початку, хоча він і не був доведений в великих довгострокових рандомізованих дослідженнях.

Ще одна область, де необхідні додаткові дослідження, стосується потенційних ефектів трансдермальних естрогенів. Існують певні дані про те, що трансдермальні естрогени можуть бути безпечнішими при  призначенні у вигляді пероральнних форм з точки зору ризику інсультів та тромбоемболій, проте ця інформація заснована лише на сурогатних маркерах, а дані за довгостроковими кінцевим точкам поки відсутні.

Нарешті, в новому документі обговорюється стратифікація ризику пацієнток і роль тестостерону для корекції сексуальної дисфункції, а також дається нове визначення вульвовагинальной атрофії, яка тепер буде називатися генітоуренарним менопаузальним синдромом. Метою цього перейменування було більш точний опис сукупності сечостатевих симптомів і ознак, які асоціюються з менопаузою і, одночасно, уникнення потенційно стигматизуючого терміна «атрофія».

Літературні посилання знаходяться в редакції Webmedfamily.org