Ukrainian Primary Care Cardiovascular Association

WebMedFamily.Org

Электронный научно-популярный журнал про семейную медицину

Основні аспекти діагностики та лікування...

Синдром надмірного бактеріального росту – це надмірне розмноження у тонкому кишківнику мікроорганізмів, які колонізують переважно товстий кишківник, що зумовлює порушення травлення і всмоктування, передусім жирів і вітаміну В12

Причини: головним чином перенесена гастроєюностомія і ваготомія, пілоропластика і автономна діабетична нейропатія; рідше – дивертикул, «сліпа петля», стеноз кишківника, порушення моторики (напр., при системній склеродермії), імунодефіцити, анацидність шлункового соку (напр., при довготривалому лікуванні інгібіторами протонної помпи). Наслідки надмірного бактеріального росту: декон'югація солей жовчних кислот, яка призводить до погіршення травлення жирів → стеаторея і порушення всмоктування жиророзчинних вітамінів; вичерпання вітаміну В12 → мегалобластна анемія; пошкодження ентероцитів кишкових ворсинок і порушення травлення дисахаридів; підвищене поступлення у кровообіг антигенів бактерій.

Клініка.

Класичні симптоми: хронічна стеаторея і мегалобластна анемія. Інші: зменшення маси тіла і гіпотрофія, біль у животі, метеоризм, утворення великої кількості газів, набряки (синдром кишкової втрати білків), симптоми дефіциту вітамінів А і D (остеомаляція і остеопороз, тетанія, трофічні порушення епідермісу, куряча сліпота), симптоми дефіциту вітаміну В12 (атаксія і периферична нейропатія), вузлова еритема, плямисто-папульозна висипка. Можуть спостерігатись (особливо у пацієнтів після утворення обхідного анастомозу порожньої кишки з клубовою): гломерулонефрит, гепатит або стеатоз печінки, артрит.

Діагностика.

Допоміжні дослідження

1. Лабораторні аналізи: макроцитарна анемія, гіпоальбумінемія; інші відхилення, в залежності від клінічної картини і органних ушкоджень.

2. РГ шлунково-кишкового тракту: може виявляти порушення пасажу або анатомічну ваду (напр., дивертикул, подвоєння, «сліпу петлю», стеноз кишківника).

3. Аналіз калу на наявність жиру: мікроскопічна оцінка препарату свіжого калу, при фарбуванні 1% розчином судану ІІІ – збільшення кількості крапельок жиру в калі.

4. Посів кишкового вмісту: кількісний і якісний бактеріологічний аналіз вмісту, забраного з проксимального відрізка порожньої або дванадцятипалої кишки (за допомогою введеного через ніс зонду, оснащеного оболонкою, яка охороняє перед контамінацією, або під час ендоскопії), що визнано деякими клініцистами за золотий стандарт діагностики синдрому надмірного бактеріального росту. Позитивний результат – анаеробні бактерії (найчастіше Bacteroides spp.Enterococcus spp.і Lactobacillus spp.) або Е. coli кількістю >105 КУО/мл. (у осіб без серйозних анатомічних змін, таких як стан після резекції шлунка або операційно утворений сліпий мішок, передбачається поріг 103 КУО/мл).

5. Водневий дихальний тест з глюкозою – діагностичне значення має позитивний результат (специфічність 83%).

Діагностичні критерії

Єдиного діагностичного тесту, що дозволяє однозначно встановити діагноз, немає. Часто, підтвердженням є позитивна відповідь на емпіричне антибактеріальне лікування.

Лікування.

1. Лікування основної хвороби або ліквідація факторів, що сприяють надмірному бактеріальному росту.

2. Дієтотерапія:

1) препарати, що містять тригліцериди з середньою довжиною ланцюга – з метою полегшення всмоктування жирів;

2) у випадку непереносимості дисахаридів → слід обмежити у дієті вміст лактози;

3) суплементація вітамінами А, D, Е і В12, у випадку дефіциту.

3. Антибактеріальне лікування: має головне значення. Впродовж 7–10 днів необхідно застосовувати ЛЗ, активні проти грам-негативних аеробних і анаеробних бактерій. У випадку рецидиву симптомів – другий цикл лікування впродовж 4–8 тиж. Препаратом першого вибору може бути рифаксимін п/о 550 мг 3 × на день. Альтернативні ЛЗ (п/о): метронідазол 20 мг/кг/добу (можна застосовувати з цефалоспорином, напр., цефалексином 30 мг/кг/добу), амоксицилін з клавулановою кислотою 30 мг/кг/добу, котрімоксазол 960 мг 2 × на день, норфлоксацин 400 мг 2 × на день.

4. Допоміжне лікування: холестирамін – зменшує інтенсивність діареї; прокінетичні ЛЗ – напр., еритроміцин.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webmedfamily.org