Ukrainian Primary Care Cardiovascular Association

WebMedFamily.Org

Электронный научно-популярный журнал про семейную медицину

Стандартом ведення пацієнтів з підозрою на гострий коронарний синдром без підйому сегмента ST (NSTE) є проведення коронарної ангіографії протягом 48-72 годин, з наступним виконанням перкутанної коронарної інтервенції (ЧКВ) або аортокоронарного шунтування (АКШ).

У новому дослідженні VERDICT науковці порівнювали дуже ранню інвазивну оцінку пацієнтів з гострим коронарним синдромом без підйому ST-сегмента протягом приблизно 12 годин від початку симптомів з стратегією менш термінової оцінки протягом 2-3 днів. Передбачалося, що дуже рання інвазивна діагностика, за якою слідує ЧКВ або АКШ, може мати позитивний ефект для таких пацієнтів.

Дослідники рандомізували 2 147 пацієнтів, віком більше 18 років з клінічною підозрою на ГКС і зафіксованими ішемічними порушеннями на ЕКГ або підвищеними рівнями біомаркерів. Після прийому подвійної антитромбоцитарної терапії, фондапаринукса і бета-блокаторів досліджувані були випадковим чином поділені на дві групи в залежності від стратегії ведення пацієнта. Перша група – стратегія ранньої інвазивної діагностики та лікування (1075 пацієнтів), а друга- стандартна терапія (1072 пацієнта) (коронарна ангіографія протягом 48-72 годин, за якої слідує ЧКВ або АКШ). В середньому спостереження за пацієнтом тривало 4.3 роки.

За первинну кінцеву точку було взято довгострокові клінічні наслідки: смертність від усіх причин, нефатальний рецидивуючий інфаркт міокарда, госпіталізації для рефрактерної ішемії міокарда або госпіталізації при серцевій недостатності.

Науковці виявили, що у 32% всіх пацієнтів не було захворювань коронарних артерій. Коронарна реваскуляризація була виконана у 88,4% пацієнтів в ранній групі і у 83,1% пацієнтів в групі стандартного підходу.

Результати дослідження показали, що первинна кінцева точка спостерігалася у 27,5% пацієнтів в ранній групі і у 29,5% пацієнтів в стандартній групі (HR: 0,92, 95% ДІ: 0,78-1,08, P = 0,29).

Було відзначено, що між групами немає відмінностей в частоті кровотеч, і тому дуже рання стратегія лікування є безпечною.

Серед пацієнтів з оцінкою ризику GRACE, що перевищує 140, також був проведений попередній аналіз підгрупи, рання інвазивна стратегія покращувала первинний результат в порівнянні зі стандартним лікуванням (відношення ризиків, 0,81, ДІ 95%, 0,67-1,01, P для взаємодії = 0,023).

Результати дослідження VERDICT полягають в тому, що у пацієнтів з гострими коронарними синдромом без підйому сегмента ST, в першу чергу, нічого не можна досягти затримуючи інтервенційне втручання, а по-друге, у пацієнтів підвищеного ризику, втручання повинно виконуватися як найшвидше . Більш того, якщо виявляються пацієнти, яким потрібна негайна ангіографія, а у осіб з меншим ризиком, ангіографія може почекати, ресурси повинні бути використані відповідним чином.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webmedfamily.org