Ukrainian Primary Care Cardiovascular Association

WebMedFamily.Org

Электронный научно-популярный журнал про семейную медицину

Рак стравоходу.

Хворіють, здебільшого, чоловіки (?80%), майже виключно у віці після 40 р.; >90% становлять: плоскоклітинний рак (переважно у верхній і середній частині стравоходу, захворюваність знижується) і аденокарцинома (переважно у нижній частині стравоходу, захворюваність росте). Симптоми виникають пізно, лише тоді, коли розвивається суттєве звуження стравоходу, що перешкоджає ковтанню твердої, а пізніше – рідкої їжі. Найчастіше спостерігається дисфагія і одинофагія, рідше – задишка, кашель, захриплість і загрудинний біль. З часом хвороба призводить до гіпотрофії. На пізній стадії можна виявити збільшення лімфатичних вузлів, особливо у лівій надключичній ділянці (вузол Вірхова), гепатомегалію, а також симптоми ураження плеври. У 25% пацієнтів із плоскоклітинним раком стравоходу можуть співіснувати ділянки дисплазії, раку in situ/ інвазивного раку в гортані і/або легенях).

1. РГ стравоходу з контрастуванням – зазвичай є перший етапом діагностики; може виявити виразки або звуження стравоходу. У випадку дисфагії через ризик аспірації рекомендується контрастування водними розчинами.

2. Ендоскопія – це основний діагностичний метод; дає можливість виявити плоскі зміни на слизовій оболонці, виразки, пухлину, що випинається у просвіт стравоходу; ригідність стінки, що спричинена інфільтрацією або звуженням просвіту стравоходу, а також дозволяє взяти матеріал для гістологічного дослідження. Близько 60% випадків плоскоклітинного раку мають поліпоподібну форму, 25% – виразкову, 15% – плоску (внутрішньостінкову) форму. На ранній стадії аденокарцинома може мати форму малого вузлика, ерозії або ділянки рихлої слизової оболонки; на пізнішій — переважно виразки.

3. Ендосонографія (ЕСГ) дає можливість оцінити глибину проникнення пухлини у стінку стравоходу і сусідні структури та ураження регіональних лімфатичних вузлів, а також провести прицільну тонкоголкову біопсію збільшеного лімфатичного вузла.

4. Інші візуалізаційні дослідження КТ, УЗД і ПЕТ служать для оцінки ступеню хвороби.

5. З огляду на те, що плоскоклітинні раки голови та шиї мають спільну етіологію та схильність до багатовогнищевого розвитку, варто також розглянути можливість виконання бронхоскопії і ларингоскопії.

Діагноз встановлюють на основі гістологічного дослідження біоптатів, що були взяті з патологічних змін. Для визначення способу лікування необхідним є визначення ступеню хвороби, у чому допоміжними є: ЕСГ (оцінка глибини інфільтрації стінки стравоходу), бронхоскопія (визначення наявності інфільтрації трахеї або бронхів) і КТ (оцінка місцевої поширеності та метастазів, за класифікацією ТNМ).

Інші причини дисфагії.

Відбираються хворі без віддалених метастазів. Застосовують різні методи: від абляції слизової оболонки при ранньому раку до тотального або субтотального видалення стравоходу. Стандартним методом лікування є також неад'ювантна радіохіміотерапія (застосовують перед операцією) або лише сама радіохіміотерапія у пацієнтів, котрих не можна відібрати для хірургічного лікування. У випадку раку шийного відділу, методом з вибору є радіохіміотерапія.

Якщо радикальне лікування не є можливим, застосовують паліативні методи, які дають можливість проводити харчування хворих. Методи відновлення прохідності стравоходу: ендоскопічне руйнування пухлини (електрокоагуляція, коагуляція аргоном), стентування місця звуження (у т.ч. саморозширювальні стенти). У разі необхідності можна виконати черезшкірну гастростомію для ентерального харчування пацієнта.

Нориця у дихальні шляхи, яка проявляється кашлем з рясним виділенням гнійного (або з домішками їжі) мокротиння і гарячкою; у результаті застою харчового вмісту у дихальних шляхах розвивається запалення легень.

Лікування: встановлення стенту у стравохід і трахею/бронх.

У більшості випадків захворювання діагностують вже на пізній стадії, тому час виживаності становить зазвичай лише декілька міс., а середній відсоток 5-річної виживаності – 5–10%.

Джерело: http://empendium.mp.pl/ua