Ukrainian Primary Care Cardiovascular Association

WebMedFamily.Org

Электронный научно-популярный журнал про семейную медицину


Результати нового дослідження показали, що  особи, які перенесли інфаркт міокарда (ІМ)
 мають більш високий ризик розвитку судинної деменції, особливо якщо у них є історія інсульту.

Раніше науковці вказували на асоціацію IМ з ішемічним і геморагічним інсультом, що, в свою чергу, збільшує ризик розвитку деменції, проте наявні дані про зв’язок між ІМ і деменцією були недостатні і показували суперечливі результати. Можливі механізми, що ведуть до інсульту і деменції після ІМ, включають гіпоперфузію головного мозку через більш низькі ФВ і АТ, або через аорто-коронарне шунтування  та ускладнень ІМ, таких як ФП, що призводить до утворення тромбів. ІМ і деменція також мають загальні фактори ризику, такі як ЦД, гіперхолестеринемія, гіпертонія і атеросклероз.

У новому дослідженні вивчався довгостроковий ризик деменції (хвороба Альцгеймера, судинна деменція та інші деменції) після першого ІМ. Крім того, було оцінено вплив ускладнень  ІМ і та подальшої постінфарктної терапії на ризик деменції.

Особи з історією деменції, помірними  когнітивними розладами або амнестичним синдромом на вихідному рівні були виключені з аналізу, щоб ідентифікувати тільки випадки, пов'язані з деменцією. Діагнози деменції протягом першого року після ІМ не бралися до уваги, оскільки вони навряд чи були наслідком ІМ.


Середня тривалість спостереження за пацієнтом з ІМ склала 7,7 років, без Ім- 9,8 років.

За 35 років спостереження кумулятивна частота деменції від всіх причин в когорті ІМ склала 8,7% (2,8% для хвороби Альцгеймера, 1,6% для судинної деменції і 4,5% для інших деменцій).

Дослідники запевняють, що не було ніякого зв'язку з усіма причинами деменції (скоригований HR: 1,01, 95% ДІ: 0,98-1,03) або несудинними деменціями (скоригований показник HR: 0,98, 95% ДІ: 0,95-1 , 01) в порівнянні із загальною популяцією.

У групі ІМ ризик був трохи нижче для хвороби Альцгеймера (скоригований показник HR: 0,92, 95% ДІ: 0,88-0,95), тоді як ризик судинної деменції був значно вище (скоригований показник HR: 1,35, 95% ДІ: 1,28-1,43).

Крім того, інкрементний ризик розвитку судинної деменції був вище у пацієнтів, які перенесли інсульт протягом 1 року після ІМ (скоригований показник HR: 4,48; 95% ДІ: 3,29-6,12), а ФП або ТП були пов'язані тільки з помірним збільшенням ризику (скоригований HR: 1,55, 95% ДІ: 1,28-1,87).

Ризик розвитку судинної деменції також був вище у пацієнтів, яким була виконана імплантація кардіостимулятора (скоригований показник HR: 3,38, 95% ДІ: 1,42-8,06) або АКШ (скоригований показник HR: 3,99, 95% ДІ: 1,31-12,18) під час проведення терапії щодо ІМ.

Поступовий ризик розвитку судинної деменції був вище при збільшенні рівня тяжкості серцевої недостатності, що вимірювалося кількістю госпіталізацій через СН протягом першого року після ІМ (скориговане HR: 2,24, 95% ДІ: 1,21-4,14 ​​для ≥3 прийому).

Загальні фактори ризику для ІМ і судинної деменції можуть бути рушійними механізмами. Інсульт був сильним модифікатором цієї асоціації, без істотного впливу на зв'язок з іншими підтипами деменції. Ці дані свідчать про те, що стратегії профілактики судинної деменції у пацієнтів після ІМ виправдані.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webmedfamily.org